Про книгу
Цей класичний пригодницький роман розповідає про хлопчика, який виявляється втягнутим у справи загадкового й грізного моряка, що зупинився в заїзді його родини. Коли з минулого цієї людини з'являються небезпечні постаті, історія перетворюється на ризиковані пошуки прихованих багатств. Це захоплива розповідь про морські небезпеки, напругу й пошуки закопаного золота.
Початок книги
I The Old Sea-dog at the “Admiral Benbow”
I Старий морський вовк в «Адміралі Бенбоу»
Squire Trelawney, Dr. Livesey, and the rest of these gentlemen having asked me to write down the whole particulars about Treasure Island,
Оскільки сквайр Трелоні, доктор Лівсі та решта цих джентльменів попросили мене записати всі подробиці про Острів скарбів,
from the beginning to the end, keeping nothing back but the bearings of the island,
від початку до кінця, не приховуючи нічого, крім координат острова,
and that only because there is still treasure not yet lifted,
і то лише тому, що там досі є скарби, які ще не підняли,
I take up my pen in the year of grace 17—, and go back to the time
я беруся за перо року Божого 17— і повертаюся до часу
when my father kept the Admiral Benbow inn and the brown old seaman with the sabre cut first
коли мій батько тримав заїзд «Адмірал Бенбоу», а старий засмаглий моряк із шабельним шрамом уперше
took up his lodging under our roof.
оселився під нашим дахом.
I remember him as if it were yesterday,
Я пам’ятаю його так, ніби це було вчора,
as he came plodding to the inn door, his sea-chest following behind him in a hand-barrow—
коли він важко сунув до дверей заїзду, а за ним на ручному візку їхала його морська скриня —
a tall, strong, heavy, nut-brown man, his tarry pigtail falling over the shoulder of his soiled blue coat,
високий, дужий, кремезний, смаглявий чоловік; його смолистий хвіст волосся звисав на плече брудного синього каптана,
his hands ragged and scarred, with black, broken nails, and the sabre cut across one cheek, a dirty, livid white.
руки в нього були пошарпані й у шрамах, з чорними зламаними нігтями, а через щоку тягнувся поріз від шаблі — брудно-білий, синюшний.
I remember him looking round the cove and whistling to himself as he did so,
Пам’ятаю, як він оглядав бухту й насвистував собі,
and then breaking out in that old sea-song that he sang so often afterwards:
а тоді раптом заходився співати ту стару моряцьку пісню, яку згодом співав так часто:
“Fifteen men on the dead man’s chest— Yo-ho-ho, and a bottle of rum!”
«П’ятнадцять чоловік на скрині мерця — Йо-хо-хо, і пляшка рому!»
in the high, old tottering voice that seemed to have been tuned and broken at the capstan bars.
високим, старим, тремтливим голосом, який, здавалося, був настроєний і зірваний біля шпиля.
Then he rapped on the door with a bit of stick like a handspike that he carried,
Потім він постукав у двері шматком палиці, схожим на шпиль, який ніс із собою,
and when my father appeared, called roughly for a glass of rum.
а коли з’явився мій батько, грубо зажадав склянку рому.
This, when it was brought to him, he drank slowly, like a connoisseur,
Коли йому її принесли, він повільно випив, як знавець,
lingering on the taste and still looking about him at the cliffs and up at our signboard.
затримуючись на смаку й усе ще розглядаючи скелі та наш вивісний знак.
“This is a handy cove,” says he at length; “and a pleasant sittyated grog-shop.
«Це зручна бухта, — нарешті каже він, — і приємно розташована корчма.