Про книгу
Ця класична збірка оповідань відкривається історією Мауглі, людського дитинчати, вихованого вовчою зграєю в індійських джунглях: ведмідь Балу й пантера Багіра навчають його Закону Джунглів, а тигр Шерхан полює на нього. Інші оповідання розповідають про хороброго мангуста в індійському саду та білого котика, який шукає безпечний дім.
Початок книги
Mowgli’s Brothers
Брати Мауглі
Now Rann the Kite brings home the night That Mang the Bat sets free— The herds are shut in byre and hut For loosed till dawn are we.
Ось Ранн-Шуліка несе додому ніч, Яку Манг-Кажан відпускає — Череди замкнені в хлівах і хатах, Бо ми на волі до світанку.
This is the hour of pride and power, Talon and tush and claw.
Це година гордості й сили, Кігтя, ікла й пазура.
Oh, hear the call!—
О, почуйте поклик! —
Good hunting all That keep the Jungle Law!
Доброго полювання всім, Хто тримається Закону Джунглів!
Night-Song in the Jungle
Нічна пісня в джунглях
It was seven o’clock of a very warm evening in the Seeonee hills
Була сьома година дуже теплого вечора на пагорбах Сіоні,
when Father Wolf woke up from his day’s rest, scratched himself, yawned,
коли Батько Вовк прокинувся після денного відпочинку, почухався, позіхнув
and spread out his paws one after the other to get rid of the sleepy feeling in their tips.
і розпрямив лапи одну за одною, щоб позбутися сонного відчуття в їхніх кінчиках.
Mother Wolf lay with her big gray nose dropped across her four tumbling, squealing cubs,
Мати Вовчиця лежала, поклавши свого великого сірого носа поперек своїх чотирьох вовченят, що качалися й верещали,
and the moon shone into the mouth of the cave where they all lived.
і місяць світив у вхід до печери, де вони всі жили.
“Augrh!” said Father Wolf.
«Аугрх!» — сказав Батько Вовк.
“It is time to hunt again.”
«Час знову полювати».
He was going to spring down hill when a little shadow with a bushy tail crossed the threshold and whined:
Він збирався стрибнути вниз з пагорба, коли маленька тінь із пухнастим хвостом переступила поріг і заскиглила:
“Good luck go with you, O Chief of the Wolves.
«Хай щастить тобі, о Вождю Вовків.
And good luck and strong white teeth go with noble children that they may never forget the hungry in this world.”
І хай щастя й міцні білі зуби будуть із благородними дітьми, щоб вони ніколи не забували голодних у цьому світі».
It was the jackal—Tabaqui, the Dish-licker—and the wolves of India despise Tabaqui because he runs about making mischief,
Це був шакал — Табакі, Лизоблюд, — і вовки Індії зневажають Табакі, бо він бігає скрізь, накоїть лиха
and telling tales, and eating rags and pieces of leather from the village rubbish-heaps.
і пліткує, і їсть ганчір'я та шматки шкіри зі звалищ села.
But they are afraid of him too, because Tabaqui, more than anyone else in the jungle, is apt to go mad,
Але вони також бояться його, бо Табакі більше за будь-кого іншого в джунглях схильний сказитися,
and then he forgets that he was ever afraid of anyone,
і тоді він забуває, що коли-небудь когось боявся,