Про книгу
Цей класичний детективний роман розповідає, як Шерлок Голмс і доктор Ватсон розслідують загадкову смерть в англійській глибинці. Коли місцевий лікар приходить до них із моторошною родинною легендою та відчайдушним проханням про допомогу, друзям доводиться розплутати складну справу, пов'язану з проклятим родом. Це захопливий детектив, що поєднує атмосферну напругу з гострою дедуктивною логікою Голмса.
Початок книги
Chapter 1. Mr. Sherlock Holmes
Розділ 1. Містер Шерлок Холмс
Mr. Sherlock Holmes, who was usually very late in the mornings, save upon those not infrequent occasions
Містер Шерлок Холмс, який зазвичай дуже пізно вставав уранці, окрім тих нерідких випадків,
when he was up all night, was seated at the breakfast table.
коли він не спав цілу ніч, сидів за столом, снідаючи.
I stood upon the hearth-rug and picked up the stick which our visitor had left behind him the night before.
Я стояв на килимку біля каміна й підняв ціпок, який наш відвідувач залишив напередодні ввечері.
It was a fine, thick piece of wood, bulbous-headed, of the sort which is known as a “Penang lawyer.”
Це був гарний, товстий шматок дерева з цибулинним набалдашником, із тих, що відомі як «пінангський адвокат».
Just under the head was a broad silver band nearly an inch across.
Одразу під набалдашником була широка срібна смужка, майже дюйм завширшки.
“To James Mortimer, M.R.C.S., from his friends of the C.C.H.,” was engraved upon it, with the date “1884.”
«Джеймсові Мортімеру, M.R.C.S., від його друзів із C.C.H.», — було вигравірувано на ній, із датою «1884».
It was just such a stick as the old-fashioned family practitioner used to carry—dignified, solid, and reassuring.
Це був саме такий ціпок, який колись носив старомодний сімейний лікар, — поважний, міцний і заспокійливий.
“Well, Watson, what do you make of it?”
— Ну, Ватсоне, що ви про нього думаєте?
Holmes was sitting with his back to me, and I had given him no sign of my occupation.
Холмс сидів спиною до мене, і я не подав йому жодного знаку про своє заняття.
“How did you know what I was doing?
— Як ви дізналися, що я робив?
I believe you have eyes in the back of your head.”
Я вірю, що у вас є очі на потилиці.
“I have, at least, a well-polished, silver-plated coffee-pot in front of me,” said he.
— У мене принаймні є добре начищений, посріблений кавник переді мною, — сказав він.
“But, tell me, Watson, what do you make of our visitor’s stick?
— Але скажіть мені, Ватсоне, що ви думаєте про ціпок нашого відвідувача?
Since we have been so unfortunate as to miss him
Оскільки нам так не пощастило розминутися з ним
and have no notion of his errand, this accidental souvenir becomes of importance.
і ми не маємо уявлення про його справу, ця випадкова пам'ятка набуває ваги.
Let me hear you reconstruct the man by an examination of it.”
Дайте мені почути, як ви відтворите цю людину, оглянувши його.
“I think,” said I, following as far as I could the methods of my companion,
— Я думаю, — сказав я, дотримуючись, наскільки міг, методів мого товариша,
“that Dr. Mortimer is a successful, elderly medical man, well-esteemed since those who know him give him this mark of their appreciation.”
— що доктор Мортімер — успішний літній лікар, шанований, оскільки ті, хто його знає, дарують йому цей знак своєї вдячності.
“Good!” said Holmes.
— Добре! — сказав Холмс.