Про книгу
Ця класична таємнича історія розповідає про містера Аттерсона, стриманого адвоката, який розслідує низку тривожних подій, пов'язаних із лиховісним чоловіком на ім'я містер Гайд. Що глибше Аттерсон досліджує зв'язок між цією огидною постаттю та своїм шанованим другом доктором Джекілом, то ближче він підходить до моторошної загадки, яка загрожує зруйнувати репутацію людей довкола нього.
Початок книги
STORY OF THE DOOR
ІСТОРІЯ ДВЕРЕЙ
Mr. Utterson the lawyer was a man of a rugged countenance that was never lighted by a smile;
Містер Аттерсон, адвокат, був чоловіком із суворим обличчям, яке ніколи не освітлювалося усмішкою;
cold, scanty and embarrassed in discourse; backward in sentiment; lean, long, dusty, dreary and yet somehow lovable.
холодний, скупий і ніяковий у розмові; стриманий у почуттях; худий, довгий, запорошений, похмурий і все ж якось симпатичний.
At friendly meetings, and when the wine was to his taste, something eminently human beaconed from his eye;
На дружніх зустрічах, і коли вино було йому до смаку, щось надзвичайно людяне світилося в його погляді;
something indeed which never found its way into his talk,
щось, що справді ніколи не потрапляло в його мову,
but which spoke not only in these silent symbols of the after-dinner face,
але що говорило не лише в цих мовчазних знаках обличчя після обіду,
but more often and loudly in the acts of his life.
а частіше й голосніше — у вчинках його життя.
He was austere with himself; drank gin when he was alone, to mortify a taste for vintages;
Він був суворий до себе; пив джин, коли був сам, щоб приглушити смак до вишуканих вин;
and though he enjoyed the theatre, had not crossed the doors of one for twenty years.
і хоча він любив театр, двадцять років не переступав порогу жодного.
But he had an approved tolerance for others;
Але він мав випробувану терпимість до інших;
sometimes wondering, almost with envy, at the high pressure of spirits involved in their misdeeds;
іноді дивуючись, майже із заздрістю, високому напруженню духу, що крилося в їхніх провинах;
and in any extremity inclined to help rather than to reprove.
і в будь-якій скруті схилявся радше допомогти, ніж дорікнути.
“I incline to Cain’s heresy,” he used to say quaintly:
«Я схиляюся до Каїнової єресі», — казав він химерно:
“I let my brother go to the devil in his own way.”
«Я дозволяю братові йти до дідька своїм власним шляхом».
In this character, it was frequently his fortune to be the last reputable acquaintance and the last good influence in the lives of downgoing men.
З такою вдачею йому часто випадало бути останнім поважним знайомим і останнім добрим впливом у житті людей, що котилися вниз.
And to such as these, so long as they came about his chambers,
І до таких, доки вони приходили до його контори,
he never marked a shade of change in his demeanour.
він ніколи не виявляв ані тіні зміни у своїй поведінці.
No doubt the feat was easy to Mr. Utterson; for he was undemonstrative at the best,
Без сумніву, цей подвиг був легким для містера Аттерсона; бо він був стриманим у найкращому разі,
and even his friendship seemed to be founded in a similar catholicity of good-nature.
і навіть його дружба, здавалося, ґрунтувалася на подібній широті добродушності.
It is the mark of a modest man to accept his friendly circle ready-made from the hands of opportunity;
Ознака скромної людини — приймати своє дружнє коло готовим із рук випадку;